Канглінги – духові музичні інструменти

Серед предметів зібрання, історія яких пов’язана з славетними іменами, чільне місце посідає пара буддистських духових інструментів – коротких труб «канглінг».

Завдяки напису на металевій табличці, прикріпленій до одної з них, ми дізнаємося, що це – дарунок видатного сходознавця П.К.Козлова (1863-1935), зроблений у 1913 році знаному живописцю М.К.Реріху (1874-1947). Ймовірніше за все, дарунок був здійснений з нагоди першої служби в буддистському храмі Санкт-Петербургу, в питаннях будівництва і оформленні якого М.К.Реріх приймав якнайактивнішу участь.

Назва духового інструменту – «канглінг» (також – ганлінг, кандунг, тощо) походить від тибетських слів «нога» та «труба». Первісно такі інструменти входили до складу походних речей подвижників – прибічників буддизму Ваджраяни. Коротка труба виготовлялася з частини берцевої кістки ноги, взятої з мертвого людського тіла. Вхідний отвір для повітря робили в зрізі кістки, вихідні отвори – в півкулях її завершення. Вважається, що звук канглінга розганяє злі сили і є гарним підношенням Гнівним Просвітленим Сутностям та грізним божествам розряду «захисників вчення».

Традиція виготовлення цих інструментів з людських кісток і використання їх подвижниками існує по наш день. Але з часом гру на канглінгах ввели в храмовий ритуал та поховальний обряд. Робити інструменти стали не лише з кісток, але також з дерева і металу. Взірці з зібрання музею – мідні. Їхні розтруби оформлено у вигляді голів зміїв з розкритими пащами.

Звучання інструменту часто порівнюють з європейською флейтою. Канлінги розраховані для окремих партій під час виступів релігійних оркестрів.

Євген Осауленко