Description

Портативна мозаїчна ікона «Святий Миколай Мірлікійський», представлена у залі разом із древніми синайськими іконами, походить із колекції Б. І. та В. Н. Ханенків. Подібні мініатюрні образи є досить рідкісними – число відомих на сьогодні портативних мозаїчних ікон не перевищує кількох десятків.

Найранніші із них датують 9 ст. Виконання таких образів потребувало перенос високої технічної майстерності. Мініатюрні кубики мозаїчного набору, так звані тессери, з золоченого срібла, природних мінералів та напівдорогоцінного каміння закріплювали на дерев’яній дощечці, заґрунтованій сумішшю воску та смоли. Зазвичай використовували малахіт, ляпіс-лазур, різнокольорові мармури та онікс. Найменші кубики набору для відтворення лику приладжували із особливою щільністю.

Зображення Святого Миколая – одного із найшанованіших християнських святителів – підпорядковано суворому іконописному канону, що вже склався до 13 ст. По сторонах від фігури видні окремі букви напису: ліворуч [ОАГ] IО [C] (грецькою – святий), праворуч [ΝΙΚΟ] ΛΑΟС. Святого представлено у суворо фронтальній (прямоличній) позі з Євангелієм у лівій руці, його правиця піднесена у благословляючому жесті. Білий із темно-синіми хрестами омофор у вигляді широкої стрічки є деталлю церковного облачення, що вказує на єпископський сан Святого Миколая. На знак пошани довгий край омофору, випущений наперед через ліве плече, покриває лівицю, в якій святитель тримає священну книгу.

Постійні атрибути Святого Миколая – омофор і Євангеліє – за переказами були даровані йому Христом і Дівою Марією, які явилися у видінні, коли святитель був обраний єпископом малоазійського міста Міра в Лікії. За каноном передані також «портретні» риси Святого Миколая: округлі лінії обличчя, обрамленого широкою бородою, високе чоло та особливий погляд, в якому гостра проникливість пастиря поєднується з батьківською добротою.

Тендітні смуги мозаїчного набору підкреслюють контури обличчя та рук. Гребені складок яскраво-червоної фелоні позначені за допомогою золотих ліній – асісту, що складається зі срібних золочених тессер. Ані це тонке «павутиння», ані викладений такими ж золотавими кубиками фон не передають реальне освітлення: золоте сяйво смальти на іконі символізує горішнє світло. Німб святого виглядає дуже святково, адже він складається з маленьких червоних, зелених й пурпурних хрестиків, розділених блискучими срібними тессерами. Попри загальне графічне вирішення, лик святителя трактовано м’яко та живописно. Таке враження створюється завдяки віртуозно підібраним мінералам з тонкими градаціями тілесного кольору.

Оправлені у дорогоцінні оклади, портативні ікони призначалися для приватних каплиць візантійської аристократії, або слугували дорожніми образами. Обрамлення цієї ікони виконане у техніці прорізного карбування та стрічкової скані-філіграні. Орнамент виникає з кіл і ромбів, заповнених вигадливими візерунками, яки виглядають симетрично, однак не повторюються. Вишукана техніка та високий рівень майстерності свідчить про те, що це робота константинопольських ювелірів 13 ст.

Олена Живкова