Югао. О-Ріє, дружина Ядзама

На аркуші японського художника бачимо тендітну жінку, яка ховається у тонке темне кімоно від зимового холоду. На зображеному згори сувої - вірш: «Наблизився і поглянув: «Оце так так! Сяюча у сутінках квітка Югао». Це цитата з четвертого розділу знаменитої повісті кінця 10 століття письменниці Мурасакі Шікібу «Гендзімоногатарі». Тому один з 60 аркушів відомої серії Кунійоші отримав назву «Югао». Скромна непоказна дівчина, яку прозвали «Югао» - так японською називають квітку «Вечірній лик» - розчулила серце принца Гендзі. Кохання тривало недовго. Хвороблива і налякана привидом ревнивої коханки принца, Югао помирає.

У цієї гравюри є і інша назва: «О-Ріє, дружина Ядзама». Судячи з костюма - перед нами японка 18 століття. У 1701 році Японію сколихнула історія помсти 47 ронінів за смерть свого володаря князя Асано. Асано був приречений до ритуального самогубства сепукку, оскільки осмілився в присутності сьогуна вийняти меч проти свого кривдника. Васали Асано, які стали самураями без господаря - ронінами, поклялися помститися кривднику, що їм і вдалося через деякий час. Проте здійснивши напад на замок ворожого князя, вони теж мали понести покарання і здійснити сепукку. Одним із змовників був Ядзама Кіхей – сміливий розвідник, якому вдалося роздобути план ворожого замку. Його покинуту змерзлу від холодного снігу дружину і вибрав Кунійоші, щоб уподобити до сумної і наляканої героїні відомого кожному японцю роману. Так художник, в умовах жорстко регламентованого життя японців під владою сьогунів Токугава, доніс до глядача свою симпатію до героїв свого часу.

Галина Біленко, завідувачка відділу мистецтв Сходу