Архів

Живописець, гравер, кресляр і теоретик, Дюрер жив у час глибоких релігійних, культурних, інтелектуальних та художніх перетворень, що охоплюють періоди пізнього середньовіччя, Відродження та Реформації. Митець блискуче використав новітню технологію друкарської справи, надавши мистецтву гравюр автономії та статусу, якого воно раніше не мало. На виставці будуть представлені 11 творів майстра. Роботи відносяться до різних етапів його творчості, охоплюють різноманітні теми, виконані у трьох техніках: гравюра на дереві, гравюра на міді та офорт. Гравюри Дюрера вже за життя художника користувались величезним попитом, їх копіювали і підробляли, авторські дерев'яні дошки активно використовувались до 19-го століття включно. У 2021 році науковці музею разом з Бюро науково-технічної експертизи АРТ-ЛАБ провели дослідження творів, що підтвердило їхню автентичність. Виставка знайомить з окремими творами як його безпосередніх учнів, так і художників, які розвивали його теми, використовували іконографічні типи і технічні знахідки. Серед них – шедеври Зебальда Бехама, Ганса Бальдунга Гріна, Альбрехта Альтдорфера, Вольганга Губера і Лукаса Кранаха Молодшого. Значна частина зображень експонується вперше. Кураторка виставки: Олена Шостак, заввідділу європейської графіки Музею Ханенків, експертка з європейської гравюри 16-19 століть

Художниці працюють у традиційних китайських жанрах і техніках: живопис у стилях «старанний пензель» і «опис ідеї», каліграфія на папері та кам’яних печатках.Всі три авторки наразі мешкають в Україні, але навчаються у носіїв традиції в Китаї та поза його межами. Вживаючись у потік творчих процесів, вироблених поколіннями китайських художників, застосовуючи у своїй роботі старовинні прийоми, створюють оригінальний сучасний коментар до сталої традиції. Водночас кожна з них по-своєму збагачує наше розуміння старовинних взірців зі збірки Музею Ханенків. Це було елітарне мистецтво старосвітського Китаю, де живопис і каліграфія тисячоліттями були не просто фахом або хобі. Вправи у цих мистецтвах вважалися маркером внутрішньої шляхетності та прагнення до самовдосконалення.

Проєкт організовано до Тижня італійської мови в світі та приурочено до 700-ї річниці Данте Аліґ’єрі (1321–2021). Виставка триватиме з 22 жовтня по 21 листопада

Чергова виставка музею, присвячена мистецтву 18-го століття, є спробою відмовитись від стереотипного погляду на добу Просвітництва виключно, як епоху розуму. Через звичку асоціювати Просвітництво з раціоналізмом, здоровим глуздом і прогресом, чуттєва складова епохи зазвичай випадає з поля зору. Поза тим, саме Просвітництво, після століть недовіри до людських відчуттів, проголосило цінність суб’єктивного переживання та особистого досвіду. Ідеєю виставки стало не протиставлення розуму почуттям, а демонстрація їхньої нерозривної єдності у світогляді епохи Просвітництва. 32 гравюри, 35 виробів з порцеляни, зразки текстилю, мініатюрний живопис, скульптура, вироби з китайської порцеляни, лаку і слонової кістки розмістяться у двох виставкових залах. З них значна кількість експонуватиметься вперше. Експозицію доповнять стародруки з фондів наукової бібліотеки музею – художні та наукові видання 18-го століття. Родзинкою виставки стануть мінерали та викопний амоніт віком 100 млн років, надані для експонування Геологічним музеєм при Інституті геології КНУ ім. Т.Г. Шевченка.

У рамках проєкту ми прагнули відтворити автентичний ансамбль. Однак показати два демонтовані панно на відповідних місцях вже неможливо, оскільки їхній формат було змінено внаслідок реставрації. Тому у нішах під аркою розміщені сучасні фоторепродукції, а оригінальні твори Вільгельма Котарбінського, люб’язно надані Особняк Ханенків, зведений і декорований згідно з принципами історизму, відповідав тодішньому загальному інтересу до світової культури. Серед низки інших історичних інтер’єрів будинку «Червону вітальню» було оформлено у стилі неоренесанс. Живописні панно Вільгельма Котарбінського стали органічною складовою цього декору. Кураторка проєкту: Олександра Сакорська, дослідниця інтер'єрів Музею Ханенків

«“це мені можна” – сказав Валентин Петрович (Радченко), художник з “ательєнормально”. І ми сподіваємося, що нам теж. Виявилось, що ми достатньо сміливі художники та художниці не лише тому, що спробували копіювати китайську вазу XVII століття, а й тому, що збираємося показати, що з того вийшло. Було абсолютно необхідно винести нове за рамки музею, тому наслідувати музейну експозицію ми збираємося на вулиці, у внутрішньому дворі. У процесі, звичайно, виявилося, що репрезентація знищує присутність і наші копії дуже далекі від оригіналів (навіть більше ніж стрази, що повторюють діаманти). На ніжках барочних скринь ми бачили драконів, які виявилися дельфінами, а точніше – уявленням про дельфінів людини, яка ніколи у житті їх не бачила. А ми, люди, які бачили дельфінів, їх скопіювали. Цікаво як так вийшло, що дельфіни-дракони на ніжках як вилиті схожі на представлені у музеї канглинги – короткі будійські труби, зроблені з людської берцової кістки на кінчиках яких голови змій-драконів. Крім процесу та експерименту (а він понад усе!), нам цікава есхатологія музейного предмету, що приречений стояти та розповідати. Наші копії у більшості утилітарні і повертають деяким експонатам їх функції у другому поколінні. Нам видалося цікавим, що можна поставити вдома ромашки у копію вази епохи мін, яка повторює форму гарбуза, розписаного Женею Голубенцовим. Він зобразив на ній орнамент італійської тарілки 15 століття і фрагмент сцени з полюванням. Така нашарування копіювання та сенсів перетворює зроблені нами речі (а точніше квазіречі) у абсолютно самостійні твори. Ми витратили всього півтори місяці щоб наслідувати декільком століттям і сподіваємося, що по нашим муляжам нікому не доведеться судити та вивчати оригінали. У процесі виявилося, що все, що має дві наскрізні дірки – це японські нецке, все, до чого приставлена ручка – це глек або ж чашка. Що для зволоження повітря у дворику музею достатньо чотирьох відер води – якщо у вітрині з будійською чашею стоять чотири стаканчика. Женя (ще один художник “ательєнормально”) зробив цілу серію робіт, де малював вази і глечики. Всі вони схожі і зовсім не схожі на експонати музею. На кожному малюнку біля об’єкту Женя намалював запитальний знак. Ми вважаємо, що це важливе питання про те, оригінал це чи копія.» — пише учасниця “ТРОЯНДИ” Ольга Гайдаш. У ході роботи над проєктом учасники обмінювалися досвідом та знаннями та працювали з новими матеріалами. «Ми, учасники і учасниці “ательєнормально”, любимо дивитися книги і ходити по музеях. У нас є знайомі, вони працюють у студії дизайну. Вони художниці. А їх студія називається "ТРОЯНДА". Разом з цією студією ми придумали та зробили великий та цікавий проєкт. Багато днів “ательєнормально” і студія “ТРОЯНДА" збиралися у Музеї Ханенків. Для початку ми разом подивилися усі експонати. Про них працівниці музею розповіли багато цікавих та дуже різних історій. І експонати і історії вразили нас. А потім вразила спільна робота. Кожного дня ми збирались у подвір'ї музею, щоб попрацювати разом. У роботі нам допомагали різні досвідчені художники, які багато років працюють з глиною. Але, звичайно, працювали ми не лише з глиною. Було дуже тепло, ми працювали у дворику музею. І під час роботи набралося багато нових вражень. А ще ми познайомилися з творцями фільмів! Ми не тільки попрацювали, а й чудово відпочили у нашому любому Києві під теплими осінніми променями. Тепер поділитися своїми враженнями ми хочемо з вами. Отже, ми запрошуємо вас подивитися на наші роботи і почути вже наші історії про них. Приходьте у Музей Ханенків! Ми чекатимемо вас та ваших друзів там особисто, з 17-ої до 19-ої години, за київським часом. Вдягайтеся тепло, ми зустрічатимемось на виставці в справжньому музейному подвір’ї. На відміну від експонатів музею, наші роботи ви зможете придбати, і про кожен з них, є своя, неповторна історія!» — запрошує Станіслав Турина, куратор “ательєнормально” та художник. __________________________________ «ательєнормально» засновано у 2018 році після майстер-класів, ініційованих Гете Інститутом в Україні у партнерстві з німецьким дослідницьким центром Touchdown21, фондом ДаунСиндромУкраїна та кураторським колективом Єлізавети Герман та Марії Ланько. Майстерня об’єднує художників з/без синдрому Дауна навколо роботи з текстом, перформансом та візуальним мистецтвом. «ТРОЯНДА» — студія дизайну, презентована у 2019 році у галереї The Naked Room. Засновниці Ольга Гайдаш та Ганна Рябова працюють на перетині ужиткового мистецтва та перформативних практик.

Репродукування Барчем рисунків часто було пов'язане з його науковою діяльністю: він описував відомі колекції, укладав їхній каталог і, одночасно, відтворював кращі рисунки. На виставці “Адам Барч: науковець і митець” можна буде познайомитися саме з його репродукційними гравюрами, які у творчості Барча нерідко були більш значущими, ніж авторські. Барч був куратором імператорської колекції гравюри у Відні. Результатом дослідження і систематизації цього величезного зібрання стала головна праця Барча “Le peintre graveur” (“Художник гравер”). Видання нараховувало 21 том і включало короткі біографії художників і каталог їхніх гравюр, систематизований за техніками і сюжетами, який містив докладні описи, перерахування різних станів, а також перелік відомих старих копій. Окремо Барч уклав каталоги гравюр Рембрандта, Гвідо Рені та його учнів, Лукаса ван Лейдена, Антуана Ватерло і свого сучасника Мартіна фон Молітора. Їхня наукова вагомість така, що й сьогодні їх перевидають, доповнюючи новою інформацією. Вибрані твори Адама фон Барча з колекції Музею Ханенків представлені з нагоди вшанування 200-річчя його пам’яті, яке світ відзначає 21 серпня цього року. Абсолютна більшість робіт на виставці буде показана вперше. Кураторка виставки: завідувачка наукового відділу графіки Олена Шостак Виставка триватиме з 20 серпня по 10 жовтня

Антична гра Андрія Александровича нерозривно пов'язана з театром, його закулісним (у буквальному сенсі) життям, як і сама антична культура, однак сягає глибше. На виставці буде представлений цикл портретів “Коли ми були богами”, історію яких Александрович оповідає від першої особи в окремому тексті та в етикетках до кожного твору. “Щоразу перед початком роботи я намагаюся віднайти чи розгадати приховану міфологему. Якщо її немає – я її створюю”, зауважує митець. Кураторка проєкту: Катерина Чуєва, генеральна директорка, кураторка колекції античного мистецтва Музею Ханенків

Поєднання шедеврів нашої колекції та зображень тварин, які шукають родину, покликане показати неперервний зв‘язок між найвищими цінностями життя та мистецтвом. Також ми підготували тематичний квест за творами музейної колекції, пов'язаними з тваринами, щоб ви могли познайомилися ближче. Він доступний на касах музею. Виставка працюватиме до 15 серпня. Вхід вільний. А 21 серпня Happy Paw проведуть благодійний аукціон. Всі виручені кошти підуть на допомогу тваринам у притулках, з якими співпрацює фонд. Проєкт створено спільно з Happy Paw за підтримки @Фокстрот.

Богдан Ханенко придбав триптих як оригінальний твір Ієронімуса Босха. Вже у 1927 році науковці музею визнали картину копією. Після низки досліджень співробітниці виявили, що триптих виконали співпрацівники художньої майстерні Босха приблизно у 1520-і роки, невдовзі по тому, як славетний майстер пішов з життя. Подібних ранніх копій у світі залишилося небагато. Найближчими до ханенківської є повна версія твору з Музею красних мистецтв у Брюсселі та ліва панель з музею Прадо у Мадриді. Щодо триптиха «Спокуса Святого Антонія» з Музею старовинного мистецтва у Лісабоні, який раніше беззаперечно вважали оригіналом, то тепер його також відносять до ймовірних реплік майстерні.

Про це ми розкажемо під час онлайн-виставки «Art&Science ІII». Матеріал уже готовий, тому дуже хочемо поділитися цікавинками з вами. Буде пізнавально не тільки для мистецтвознавців і студентів, а й для всіх охочих. Про результати досліджень ви дізнаєтесь одними з перших. Партнерами проєкту «НА.МИ.СТО. Перлини графіки» є Музей Ханенків, НАОМА та Український культурний фонд. Де: https://khanenkomuseum.kiev.ua/.../namisto-postery-pp.pdf

В експозиції представлено лише ті живописні та графічні роботи Матвія Вайсберга, які могли б увійти до його власного «уявного музею». Цей термін належить французькому культурологу Андре Мальро, який вважав, що кожна епоха і кожна людина складає власний пантеон найкращих витворів мистецтва. Матвій збирає персональний «уявний музей» не віртуально, а з пензлем у руці. Особливий жанр своїх робіт, присвячених творчості старих майстрів, він офіційно визначає як «штудії», а неофіційно — «освідчення у коханні». Приблизно так, але кожен на свій манер, Рубенс і Мане вивчали Тіціана, а Пікассо і Бекон — Веласкеса. Однак діалог художника з класикою відбувається не тільки у режимі «штудій», вже знайомих завсідникам виставок галереї «Дукат». У Музеї Ханенків глядачам доведеться самим вирішувати, як називати його нові й досі ще ніде не представлені твори. Рефлексіями? Метафорами? Або якось інакше, — адже в них вкладено самопізнання майже п’яти століть олійного живопису, що безперервно змінювався, рефлексував, бунтував і заперечував сам себе, втім продовжувався і, як засвідчують картини Матвія Вайсберга, — далі буде. Матвій Вайсберг — київський живописець, ілюстратор, графік, автор понад 30 персональних виставок в Україні та за її межами. Його твори зберігаються у багатьох музеях і приватних колекціях по всьому світу. Кураторка проєкту: Олена Живкова

Не дозволяємо карантину зупинити науку та з радістю ділимося з вами результатами дослідження офортів з колекції Музею Ханенків, проведеного в рамках проєкту «НА.МИ.СТ.О. Перлини графіки» за підтримки Українського культурного фонду. Графіка приховує чимало таємниць. Пропонуємо вам розгадувати їх разом з нами і подивитися на твори відомих майстрів «озброєним оком». Насолоджуйтеся!

Василь Олександрович Щавинський (1868–1924) – колекціонер, глибокий знавець мистецтва, науковець та великий патріот України. 95 років тому він загинув у Санкт-Петербурзі від рук вуличних бандитів. Ми вже ніколи не дізнаємось напевне, чи випадковим було це зухвале вбивство. Адже у буремному 1917 році Василь Щавинський склав тестамент, де заповів долучити своє художнє зібрання живопису та гравюри Старих майстрів до київської колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подальший перебіг подій сам колекціонер виклав у звернені до Всеукраїнської Академії наук за рік до трагічної смерті: «Не маючи жодного способу переховувати мої малюнки або перевезти їх до Київського музею, я передав 122 з них по опису до Ермітажу на тимчасовий схов. Московським декретом від 8 березня 1923 р. було оповіщено, що всі художні речі, що переховуються у державних музеях, визнаються як державна власність й власникам не повертаються. Не маючи на думці перечити цій постанові, я, проте, гадаю, що я все ж таки маю рацію піклуватися, аби моя колекція, яка не дуже корисна Ермітажеві, але маюча велике значення для українського музею, була передана згідно зі своїм призначення. Судилося мені значну частину мого віку перебувати за українськими кордонами, але ж я ніколи не покидав думки стати колись хоч у малій пригоді країні, яку я й мій рід завше вважали рідною». Після загибелі колекціонера в 1925 р. у дарунок від його удови К.А. Бурикиної-Щавинської Музей Ханенків одержав частину колекції, яка не потрапила на збереження до Ермітажу і лишалася у помешканні подружжя в Петербурзі. Згодом, завдяки наполегливому листуванню з дирекцією Ермітажу та особистим зусиллям провідного науковця музею Сергія Гілярова, надійшла решта творів. 23 січня 2020 року відкриваємо виставку, присвячену колекції Василя Щавинського. Проєкт є результатом багаторічної роботи науковців з дослідження історії та атрибуції творів живопису, графіки та бібліотечного фонду, а також реставраторів – з відтворення шедеврів цього зібрання – надважливої складової нашої культурної спадщини. Кураторка виставки Олена Живкова.

Чи ви знаєте, що у музейних архівах та бібліотеках можна віднайти скарби, не менш значущі за предмети з музейних фондів? Скромні книги та документи часом десятиліттями можуть чекати на «своїх» дослідників, які відкриють їхню цінність ширшому колу поціновувачів. Так трапилося і з однією старовинною текою на зав‘язках, повною акварельних малюнків, що довгі роки зберігалася у бібліотеці музею. Ми хочемо поділитися з вами цією історією, а також разом поміркувати, які з зображених предметів є автентичними творами давнього мистецтва, а які - підробками. Кураторка виставки - Катерина Чуєва Вартість квитків під час експонування: 40 грн для дорослих, 20 грн для студентів, 10 грн для школярів та пенсіонерів

.

У 1989 році міжнародна спільнота визнала, що діти мають особливі права, як-то право на гру, спілкування з однолітками та виховання у сім’ї. Конвенція ООН закріпила ці права та зобов’язала держави-учасниці захищати їх. На сьогодні документ є безпрецедентним міжнародним договором, який ратифікувало найбільше країн у світі. За тридцять років існування Конвенції права дитини лишаються незмінними. Але розуміння дитинства як явища мінялися завжди. Саме трансформації уявлень про дітей стали темою цієї виставки. Ще кілька століть тому уявлення про дітей кардинально відрізнялися від сучасних. Твори європейського мистецтва 16-19 століть є винятковими ілюстраціями того, як змінювалися ідеї про дитинство у світі. Свого часу дітей сприймали як «недовершених» дорослих і чимскоріш намагалися залучити до життя старших. «Доросле дитинство» змінилося на розуміння дітей як невинних малюків лише наприкінці 18 століття. Тоді в дітях стали вбачати центр сім'ї. Ці та інші метаморфози дитинства представлено у роботах видатних художників з фондів музею, а саме у творах з порцеляни, скульптури й графіки. Три десятиліття тому Конвенція ООН про права дитини закріпила, що дитинство – це важливий та дуже особливий етап життя кожної людини. Виставка нагадує, що сучасні діти вже не просто «маленькі дорослі», а повноправні члени суспільства. І відповідальність дорослих у тому, щоб кожна дитина мала змогу вільно користуватися всіма своїми правами. Вартість квитка на виставку: 40 грн для дорослих, 20 грн для студентів, 10 грн для пенсіонерів та школярів

Музей Ханенків володіє першорядною колекцією китайського класичного живопису на сувоях, добірками китайської народної гравюри няньхуа та декоративно-ужиткового мистецтва. Ця виставка дає можливість показати те, що знаходиться у музейих фондах зі спадщини китайської культури. Цього разу виставку присвячено особистим перемогам китайських легендарних героїв і традиціям народних святкувань, під час яких часто вшановують пам’ять про важливі моменти в житті видатних особистостей. Важливим моментом стане можливість познайомитися із традиційним мистецтвом на різних його рівнях: від елітарного живопису до народної гравюри. Традиційний живопис відображує видатні історичні події, портретує їхніх учасників. Він показує і побутовий вимір святкування. З високим мистецтвом перегукуються жваві народні гравюри няньхуа. Часто вони розповідають ті самі історії мовою, можливо, наївною, та яскравішою і завжди дуже щирою. Твори декоративно-ужиткового мистецтва додають виставці більше святкових барв і ширше розкривають теми героїзму та святкування у китайському мистецтві. Вхідний квиток: 40 грн дорослі, 20 грн студенти, 10 грн пенсіонери та школяри

Ви ж знаєте, що Інфанта нашого музею виявилася не пензля Веласкеса? Наше дослідження в рамках проєкту НА.МИ.СТ.О. показало, що навіть не авторства його затя Хуана дель Масо. На виставці Art&Science ІІ ми розповідаємо про п’ять новітніх методів, які були застосовні при вивченні п’яти «піддослідних» картин з Музею Ханенків. Лише одна з них виявилася оригінальною. Саме тому у фокусі цьогорічної виставки ART&SCIENCE – техніко-технологічні дослідження. Щороку з’являються новітні методи таких досліджень і нові прилади, які дозволяють все точніше аналізувати твори мистецтва, не завдаючи їм шкоди. Однак техніко-технологічна експертиза не може відповісти на всі запитання. Приміром, жоден прилад не назве ім’я автора картини. Дуже важко також відрізнити роботи відомого художника від творів, виконаних працівниками його майстерні, адже матеріали та технології у них найчастіше були однаковими. Найкращі результати дає саме комплексне дослідження – співпраця технологів і мистецтвознавців. Музейним кураторам завжди неприємно «понижувати статус» найпопулярніших експонатів, особливо таких знакових як «Портрет інфанти Маргарити», але, перифразовуючи відому сентенцію, «Веласкес нам друг, але істина дорожча». Відкриття 10 жовтня о 17:00 Вхід на виставку вільний! Проєкт відбувся за підтримки Українського культурного фонду

До початку ХХІ століття датою заснування Музею Ханенків вважалося 23 червня 1919 року. Що стоїть за цією датою і чому її обрали за точку відліку? Які події цьому передували? Як це позначилося на подальшій долі музею? Де і чому перетинається історія й сьогодення? МУЗЕЙ. СТОЛІТТЯ – перший історико-документальний виставковий проект Музею Ханенків, що розкриває долю музею та його колекції від переламного для країни 1919 року. Ключове місце у проекті належить архівним документам – безцінному, часто єдиному джерелу інформації про перебіг подій. Копітка робота з архівами дозволяє відмежувати міфи, верифікувати дані, але також додає запитань і змушує дослідників рухатися далі. Серед родзинок виставки – оригінали архівних документів, зокрема, примірник заповіту Богдана Ханенка від 10 квітня 1917 року, та вибрані пам’ятки з фондів музею, що експонуватимуться вперше або після перерви у кілька десятків років. Партнери проекту: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного. Інформаційні партнери: Левый Берег - LB.UA, Kyiv Daily Кураторка проекту – Катерина Чуєва, генеральний директор музею